Відповідно до статті 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця або дня, з якого він оголошується померлим. Спадкоємець, який протягом цього строку не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що її не прийняв (ч. 1 ст. 1272 ЦК України).
Водночас закон передбачає два механізми, що дозволяють реалізувати спадкові права і після спливу строку.
Коли заява не потрібна
Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв її, якщо протягом шести місяців не заявив про відмову (ч. 3 ст. 1268 ЦК). Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа з обмеженою цивільною дієздатністю вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, передбачених законом.
Факт спільного проживання підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання, а за її відсутності — рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення.
Письмова згода інших спадкоємців
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини (ч. 2 ст. 1272 ЦК). Справжність підписів на такій згоді засвідчується нотаріально. Цей спосіб є позасудовим і найбільш оперативним.
Визначення додаткового строку судом
За відсутності згоди суд може визначити спадкоємцеві додатковий строк, достатній для подання заяви, якщо визнає причини пропуску поважними (ч. 3 ст. 1272 ЦК). Відповідно до усталеної практики Верховного Суду поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного вчинення дій, зокрема:
- тривала тяжка хвороба спадкоємця, перебування на стаціонарному лікуванні;
- тривале перебування за кордоном, на тимчасово окупованій території або в районі ведення бойових дій;
- проходження строкової чи військової служби;
- необізнаність про смерть спадкодавця або про наявність заповіту за умови належного доведення;
- неправомірні дії нотаріуса чи інших осіб, які ввели спадкоємця в оману щодо порядку прийняття спадщини.
Обставини, які суди не визнають поважними
Необізнаність про встановлений законом строк, юридична необізнаність, похилий вік без підтвердження неможливості діяти, зайнятість на роботі, відсутність бажання прийняти спадщину раніше, як правило, не визнаються поважними причинами. Тягар доказування поважності причин покладається на позивача.
Процесуальні особливості
Позов пред'являється до спадкоємців, які прийняли спадщину, а за їх відсутності — до територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Після набрання рішенням законної сили спадкоємець подає нотаріусу заяву в межах визначеного судом додаткового строку, як правило — до двох місяців.
Матеріал має інформаційний характер і не є індивідуальною правовою консультацією. Законодавство змінюється, тому перед вчиненням дій перевірте чинну редакцію нормативних актів. Правова позиція у кожній справі формується з урахуванням її конкретних обставин і не гарантує певного результату.